Анкета Козацькия-Хутіра Галушківки вся информация

Хутір Галушківка (сучасна територія села Гречане Петриківського району) заснований наприкінці XVII століття козаками, що селилися на території Дикого Поля. Спочатку поселення входило до Самарської паланки. Пізніше, з середини XVIII століття - в Протовчанська паланку Запорізької Січі. Ідея створення в околицях Петриківки музею під відкритим небом «Козачий хутір» витає в повітрі з 1991 року, коли етнографічна експедиція «Чумацький шлях» під керівництвом Василя Скуратівського досліджувала на території колишньої Протовчанської паланки архітектуру, народний одяг і тканини, лікарські рослини, фольклор, народне мистецтво місцевих жителів. Останнім часом в районі дуже швидко знищуються пам'ятники народної архітектури; досі немає в музеях жодного експонату цього типу з Нижнього Подніпров'я. Тим часом історія краю вельми багата, особливо козацьких часів. Тут розвинені народні промисли, особливо декоративний розпис. Етнографічним вивченням народного житла і господарських будівель Петриківщини на початку 90-х років детально займався відомий львівський етнограф Архип Данелюк. За його спостереженнями для будівництва тут використовували глину, лозу, очерет, акацію, тобто матеріали, які були під руками. Побутували різні способи конструкцій стін. Найчастіше в будинках їх робили з лози («Шелюх»), яка пасла вертикально між хвоєю (поперечними жердинами). Останні закріплювалися в проміжку між ралами або стовпами. Така техніка називалася «стройової». Відомий спосіб прив'язування пучків очерету до хвої. Зрідка зустрічаються стіни, виготовлені з праників в 20-і роки XX в. Стіни клунь виплітали між колів лозою, найчастіше горизонтально. Стеля майже скрізь робили з лози, який тримався на одній поздовжньої балці і 6-8 поперечних балках («стежу»). Виготовлені такими способами стіни вирівнювали сумішшю глини з половою і білили, залишаючи небіленими лише поздовжню поперечину і «соху», котра її підтримувала. В кінці XIX-поч. XX в. побутували садиби з відкритими дворами. Зафіксовані нами двори переважно з венчатся забудовою, в яких будинок - у глибині. Зрідка зустрічаються садиби з безсистемною забудовою. Огорожі бувають двох типів: з лози, заплетеною горизонтально між кліттю; вал з недоїденого корму худоби і гною, що викидається з хлівів. Місцеві садиби вражають великою кількістю хазяйських будівель різних за формою, величиною і функцій. Вони непогано збереглися, що не зазнавши значних змін ще з минулого століття. Це - стодоли, Халаші, погреби, катражкиі, будки, повітки, курники, хліви сажі. Деякі з цих будівель невідомі в інших районах України або вже зникли. З цих споруд особливо цікаві Катражка, погреби, Халаші, клуні. У загальних рисах вони нагадують відомі в Україні курені. У їх конструкції головна роль відводиться трьох-чотирьохсхилим очеретяною даху. Двері влаштовують як у бічній, так і довгій стіні. Найпримітивніші з цих будов Катражка, які використовують для зберігання сіна. Кілька років тому на території хутора Галушківка розпочато відновлення макета Галушковской Січі. Відтворений ентузіастами громадської організації "Козацтво Пріднеппровья" козацький хутір Галушківка знаходиться на околиці села Гречане. Етнографічний комплекс включає макет козацького укріплення і три селянські садиби XIX в. У першій садибі розташовується корчма та музей сільського побуту, друга - це садиба місцевого художника, де можна зупинитися на нічліг. Третя - садиба гончара, знаходиться на реконструкції. У музеї представлені предмети народного побуту, а також колекція козацької зброї: фальконет і бомбарда, пістолі, шаблі. За попередніми заявками проводяться екскурсії та майстер-класи з гончарства, проходять кінні уявлення, відзначаються народні свята. Гостям пропонується традиційний козацький обід: куліш, вареники, узвар.